KvytkyLouwman museum

Гордон Кросбі

Літаючий автомобіль з пропелерами над узбережжям моря вздовж автомобільної дороги
Темно-синій гоночний автомобіль у зеленo-жовтому пейзажі зі смугами швидкості
Чорно-білий малюнок двох гоночних автомобілів з номерами 4 і 12 біля пагорба
Картина лісового пейзажу з трьома гоночними автомобілями, білим авто з номером 12 на передньому плані

Вихідні. Перегони виграно. Робота для преси розпочалася. Фредерік Гордон-Кросбі, якого колеги знають як Горбі, працює для першого у світі автомобільного журналу The Autocar. Він справжній «петролхед», хоча цей термін, мабуть, ще не існував у 30-х роках. Навіть якщо він не міг бути присутнім на перегонах і колега Семмі Девіс розповідає йому, як усе відбувалося, Горбі одразу створює до цього зоровий образ. Семмі розповідає, Фредді перекладає це на мову образів. Вугіллям, пером, пастеллю чи олійними фарбами.


Але сьогодні він тут, між ще теплими від роботи машинами. Запах, пил, гонщики. Гоночні окуляри знімають. Фредді читає їхні очі: втома, гордість і, якщо чесно, полегшення. У своїй уяві він бачить швидкість, небезпеку і пов’язаний із ними драйв, який їм довелося здолати. Цю швидкість він і хоче показати. Спокійно, ілюстрації треба здати наступної п’ятниці. Трохи далі стоїть Браян де Ґрінео і робить ескізи для автомобільного журналу The Motor. Йому вже у вівторок треба все здати. Бідолашний Браян, для нього перегони тільки починаються. Фредді складає свої начерки й мчить спокійним ходом до своєї майстерні.

[object Object]


Фредді знає безліч автомобілів уздовж і впоперек. Останнім часом він створив багато технічних розрізів автомобілів. Коли він відвідує автосалони, бере свої креслярські приладдя й неухильно фіксує кожну технічну деталь для The Autocar. Виробники часом нервують через це й намагаються йому завадити. На Паризькому автосалоні справа дійшла навіть до того, що викликали поліцію. Однак жандармерія відпустила Фредді, адже він не робив нічого незаконного. Та й узагалі, його робота була чудовою!

[object Object]

Тепер усе обертається навколо гонки. Швидкість. Спочатку вугіллям: лінії. Потім олійними фарбами: смуги, мазки, кольори, полотно оживає. Як і в перегонах – усе на повній швидкості. Синій шаленій гонщик прорізає горбкуватий пейзаж з точки зору, в якій ніхто ніколи не міг стояти. Так, саме так він це зробить. Фредерік Гордон-Кросбі створює журналістське мистецтво. І він передає свій талант синові, Пітеру. Фредді все життя залишається на службі в The Autocar. Це звучить довше, ніж ви думаєте. Гордон-Кросбі вже тривалий час хворів, і коли його син Пітер у 1942 році загинув у військовому літаку, він покінчив із життям.

[object Object]

Autocar живе далі. Через багато років у штаті з’являється ще один талант: Джеймс Мей, нині відомий за Top Gear та The Grand Tour, пише для Autocar. Але недовго. Від нудьги та роздратування він створює приховане послання, яке можна прочитати лише тоді, коли скласти разом перші літери його колонок. Редакція почувається ображеною, і Джеймсу Мею вказують на двері. Та гаразд, це вже зовсім інша історія.

Червоний гоночний автомобіль на великій швидкості проїжджає повз трибуну до фінішного прапора
Похилена траса з темним гоночним автомобілем на великій швидкості
Три літаки з великим жовтим на передньому плані
Перспектива з сірого автомобіля, що дивиться на алею з високими деревами та високими горами